З цього часу оборона від татарських набігів стала його офіційним обов'язком. Проте Вишневецький сприймає цю задачу як справу свого власного життя. Ідея створення суцільної оборони Україні проти Криму, із залученням до цеї справи всіх сил Великого князівства Литовького спільно з Москвою, захоплює його цілком і керує всіми його вчинками до кінця. Вишневецький рішуче береться до цеЇ справи, віддаючи їй весь свій неабиякий талант та всю свою безпрецедентну енергію. Центром його плана було закладення фортеці на Низу Дніпра і широке використання козацтва, яке вже тоді перетворилося на значну військову силу, хоча відомостей про існування козацької организації на той час нема. Шукаючи підтримки від держави, він виклав цей план у листі до Сигизмунда II. Сигизмунд II стримував дії Дмитра, оскільки формально Крим вважався союзником Великого князівства Литовського у боротьбі проти Москви.

Фортеця на Низу Дніпра - прообраз майбутньої Січі
Незважаючи на попередження Сигизмунда II, Дмитро Вишневецький у 1552 році на власні кошти розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди до нього стікалися козаки. Ця фортеця мала стати форпостом у боротьбі з татарською агресією. Козаки оточили фортецю земляними валами, на яких із дубових кряжів зводили стіни та башти для гармат. Мала Хортиця не ототожнюється з Хортицею, знаною з інших джерел та відомою нині; місцезнаходження цього острова досі не з'ясовано, залишки фортеці не знайдені.

Улітку 1553 році, серед цих заходів, Вишневецький несподівано залишив Малу Хортицю і з усім своїм військом відправився до Стамбула, де служив султанові Сулейману I півроку. Мотиви цього вчинку неясні. Або Вишневецький, не маючи достатньої підтримки від уряду, намагався справити на нього відповідне враження, або він прагнув налагодити добрі стосунки з султаном, щоб таким чином мати вплив на Кримського хана[1]. Вплив на уряд Великого князівства він таки справив - двірскі кола були страшенно стривожені, боялися, що Вишневецький наведе турків на Україну. Тому, після повернення з Туреччини, Вишневецький без особливих нарікань та довгих пояснень одержує вже формальне доручення тримати оборону проти татар у заложеній ним фортеці. Проте він і надалі міг розраховувати лише на власні сили. Будівництво Хортицької фортеці він довершує, мобілізувавши козаків і селян Канівського та Черкаського староств.

Боротьба з татарами і турками
Прагнучи об'єднання всіх антитатарських сил, Вишневецький зав'язав стосунки з московським царем Іваном IV Грозним. Він прохав дати грошей на будівництво кам'яної фортеці, яка б захищала кордони від татарських набігів. Крім цього була необхідна допомога бойовими засобами — гарматами, ядрами, рушницями, порохом тощо. Іван IV охоче пішов назустріч планам Вишневецького, і навесні 1556 р. московський уряд організував похід проти Криму. Очолював похід дяк Ржевський; московське військо йшло човнами вид горішнього Псла. До нього приєдналися близько 300 козаків; відомостей про особисту участь Вишневецького немає, бо він у той час не мав наміру афішувати свої справжні плани перед татарами та турками. Московсько-козацьке військо пішло під Аслам-город (або Іслам-Кермен, тобто твердиня ісламу, поблизу теперішньої Каховки), та Очаків. Похід тривав до початку літа і був успішним, ці міста були здобуті. Козаки захопили табуни коней, стада худоби, а також багато полонених і рушили назад. Відбивши вогнем з рушниць погоню, очолювану калгою, вони безпечно дісталися Черкас. Сигизмунд II виправдовувався перед ханом Девлет-Гіреєм за той похід тим, що це була нібито справа московських козаків, а Вишневецький тут ні до чого. Він навіть намагався запевнити хана, що Хортицька фортеця буде корисною для Криму проти московської експансії, і що Вишневецькому доручена ця тримати сторожу на Дніпрі саме через те, що Вишневецький мав добрі особисті стосунки з султаном і ханом. Але восени того ж 1556 р. козаки Вишневецького знову напали на Аслам-город, уже власними силами. Замок був здобутий, гармати з нього були перевезені до Хортицької фортеці. Девлет-Гірей спочатку спробував домовитись з Дмитром, запрошуючи його до себе на службу. Згоди він не дочекався і, як тільки став Дніпро (у січні 1557 р.), зібрав всю орду і зробив спробу захопити Дмитрову фортецю. Облога тривала 24 дні, після чого татари з великими втратами відступили. Вишневецький сповістив Сигизмунда II про свою перемогу і запенив його, що татари не зможуть нападати на Україну, доки стоїть його фортеця. При цьому він просив "посилити замок людьми й стрільбою", але одержав від великого князя тільки похвалу, обіцянку жалування та рекомендацію не загострювати відношення з татарами. Упевнившись в неспроможності правлячих кіл Великого князівства до рішучих дій, Дмитро знову звернувся до Москви; йому прислали тільки гроші, і при цьому запрошували на царську службу до Москви. Дмитро вважав за краще для себе бути на передньому краї боротьби з татарами і залишився на Дніпрі. Тим часом, улітку 1557 р, Девлет-Гірей зібрався з новими силами у похід на дніпровський замок. Цього разу з ним ішли турецьке військо на човнах і молдавська поміч. Фортецю на острові було взято у повну блокаду, і після тривалої облоги Вишневецький змушений був її залишити через нестачу провіанту. Козаки невеликими групами прокрались крізь турецько-татарські заслони і подалися вгору Дніпром до Черкас. Покинута фортеця була зруйнована.

Подякували за новину: peace